Нині основна увага прикута до боїв за Бахмут. У той же час, як уже неодноразово заявлялося експертами, вони мають переважно інформаційно-політичне та психологічне значення, а не військове.
З військової точки зору ані захоплення Бахмута, ані сусіднього Сіверська не матиме стратегічного значення (за винятком випадку, якщо там буде оточено велике угруповання українських військ, що поки що виглядає малоймовірним). Також не матиме вирішального значення для ходу війни можливе просування російських військ на захід від Кремінної та Сватового. Навіть якщо вони, за підсумком, повернутися на лінію фронту по Осколу (що, знову ж таки, поки що не сильно проглядається у найближчій перспективі).
З суто військової точки зору все це означатиме лише пересування лінії фронту на нові рубежі, за які позиційні бої можуть тривати багато місяців.
Ключове значення для війни матиме результати боїв зовсім на іншому напрямку.
А саме – на південній ділянці фронту завдовжки 150 кілометрів від Вугледару на Донеччині до Василівки у Запорізькій.
Саме тут Україна, як уже неодноразово заявляли і ЗМІ, і експерти, може готувати масштабний наступ із метою перерізати сухопутний коридор до Криму, вийшовши до Азовського моря. Дискусія йде, в основному, не з приводу того, чи Україна тут наступатиме, а коли і як ЗСУ це робитимуть.
Напрям удару може бути різним – може бути на Мелітополь, може бути на Донеччині у бік азовського узбережжя та Маріуполя, може бути одразу за кількома напрямками.
Але, у разі, якщо наступ виявиться успішним, то результати його матимуть стратегічне значення.
По-перше, фактично в оточенні опиниться угруповання російських військ у Херсонській області на лівому березі Дніпра. Йому доведеться спішно йти до Криму. Таким чином, російські війська будуть вибиті з усього узбережжя материкової України (за винятком частини азовського узбережжя на Донеччині), а ЗСУ підійдуть до кордону з Кримом.
По-друге, що ще важливіше це означатиме, що військові дії перенесуться на територію Криму. І обороняти його російським військам буде набагато важче, ніж нинішню лінію фронту. Під ударом ЗСУ виявляться всі комунікації, включаючи кримський міст, який, у такому разі, чекає доля Антівського мосту під Херсоном (як мінімум, туди добиватимуть з азовського узбережжя обіцяні американцями бомби GLSDB), але з істотною відмінністю – понтонну переправу через Керченську протоку, на відміну від Дніпра, навести не вийде. І єдиним можливим способом постачання стане морський шлях та пороми, що навряд чи буде достатньо для успішної оборони півострова.
Є поширена думка, що у разі атаки на Крим Росія може завдати ядерного удару. Однак у цю загрозу зараз вірять набагато менше, ніж минулого року, після того, як РФ оголосила про анексію частини території України, але потім відступила з Херсона фактично без бою і не стала висувати ультиматум зупинити наступ ЗСУ з загрозою використання ядерної зброї (як вважається, через негативну позицію Китаю та загрозливі натяки Заходу).
І ці ж чинники, які досі перешкоджали реалізації ядерних загроз, можуть спрацювати і надалі, хоча, безумовно, Крим для РФ набагато важливіший, ніж Херсон.
У зв'язку з цим з'являються періодично конспірологічні версії про те, що нібито готується розмін – росіяни залишають Запорізьку та Херсонську області, а Україна відступає з окремих міст Донецької області, ще менш переконливі, ніж аналогічні чутки під час відходу росіян з Херсона про те, що це якийсь "договірняк", за яким настане припинення бойових дій (чого, як ми бачимо, не відбулося і близько).
Відступ росіян із Херсонської та Запорізької областей із ймовірністю близькою до 100% означатиме не початок переговорів, а те, що полем битви стане Крим. Причому украй незручним для Росії полем битви.
Які можливі варіанти дій РФ з метою недопущення прориву південного фронту?
По-перше, це може бути превентивний наступ на даній ділянці у Запорізькій та Донецькій областях (або спроба прориву фронту на захід та південний захід від Донецька з метою увійти до тилу та флангу українським військам у Запорізькій області), щоб суттєво відсунути лінію бойових дій від сухопутного коридору до Криму.
По-друге, наступ на якомусь іншому стратегічно важливому напрямі, щоб відтягнути туди основні сили ЗСУ (наприклад, наступ на Київ чи Харків).
По-третє, підготовка ешелонованої оборони на південному напрямку та на підступах до Криму.
Щодо можливого масштабного наступу російських військ найближчим часом зараз говорять багато і часто (у тому числі й щодо наступу на запорізькому напрямку). Однак не можна точно сказати, чи є насправді такі плани у російського командування, а головне – чи є відповідні можливості (докладно ми писали про це тут ). Російські війська ведуть наступальні дії на одній з ділянок південного фронту - під Вугледаром, та їх масштаб і інтенсивність значно менше, ніж, наприклад, під Бахмутом.
Але в будь-якому випадку загроза, що нависає, над Кримом напевно спонукатиме росіян до деяких дій, щоб її купірувати. Яким – мабуть, побачимо найближчими місяцями.
