Китай опублікував анонсований незадовго до річниці початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну план мирного врегулювання військового конфлікту.
Його адресат - вочевидь, не лише воюючі сторони, а й колективний Захід, який підтримує Київ у цій війні, а також велику кількість країн, які зберігають нейтралітет, до яких відносить себе і сам Китай.
У документі 12 пунктів, у яких, якщо говорити лаконічно, Пекін закликає поважати суверенітет та територіальну цілісність усіх країн, відмовитися від менталітету холодної війни, розширення військових блоків та спроб забезпечити безпеку якоїсь країни "за рахунок інших", припинити військові дії в Україні, уникати ескалації та підтримувати рух Києва та Москви до діалогу, посилити гуманітарну роботу в зоні конфлікту, у тому числі за допомогою ООН, та налагодити обмін військовополоненими, забезпечити безпеку українських АЕС, відмовитися від загроз застосування зброї масової поразки, у тому числі ядерної, сприяти експорту українського зерна, відмовитися від політики санкцій та не використовувати з цією метою світову економіку, сприяти постконфліктному відновленню, в чому, як і в інших ініціативах, китайська сторона готова брати участь.
Ще перед оприлюдненням плану "Країна" писала про досить холодну реакцію західних союзників України на наміри Пекіна виступити з мирними пропозиціями. Їх наперед сприйняли як спробу підірвати дипломатичні зусилля Заходу щодо залучення до проукраїнської коаліції нових країн.
Очевидно, як страховка США і низка союзних їм гравців у дні, що залишилися перед публікацією, посилили тиск на Китай шляхом заяв, що Пекін нібито має намір почати поставки зброї Москві (тривають ці публікації і зараз).
Щодо самого плану на Заході, загалом, негативна реакція.
"План Китаю вигідний лише Росії", - сказав Байден.
Навпаки, Київ, який, судячи із заяви міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, із планом загалом був ознайомлений заздалегідь, відмовчувався. Коли ж план був офіційно представлений, представники української влади стали його критикувати, хоча сам президент Володимир Зеленський, не підтримавши в цілому, висловився з приводу документа все ж таки дипломатично. Зазначивши, що там є добрі пункти (повага до територіальної цілісності та неприпустимість застосування ядерної зброї) і навіть заявивши, що хоче зустрітися з Сі Цзіньпіном. Проте за ключовим моментом (негайне припинення вогню) він із планом не погодився.
Власне, це і є головний закид з боку української влади з боку Китаю, що він не пропонує до укладання перемир'я вивести російські війська з усіх захоплених територій, що є головною умовою Києва для поновлення переговорів про врегулювання конфлікту. Отже, за логікою Києва та Заходу, Пекін підігрує позиції Москви, яка пропонує повернутися до діалогу без попередніх умов.
Тепер головне питання, як поводитиметься Китай після публікації плану і вже очевидно негативної реакції на нього з боку України та Заходу.
Подробиці - у статті "Країни".
Маршрут у 12 кроків
Як і обіцяли в Китаї, 24 лютого було оприлюднено пропонований Пекіном план мирного врегулювання військового конфлікту між Україною та Росією. Офіційна назва документа, що включає 12 пунктів, - "Позиція Китаю щодо політичного розв'язання української кризи".
"Країна" опублікувала цей документ у розгорнутому вигляді.
Якщо коротко, у Пекіні запропонували:
- поважати суверенітет, незалежність та територіальну цілісність усіх держав, дотримуватися міжнародного права та статуту ООН;
- відмовитися від "мислення холодної війни", дотримуватись принципу, що "безпека однієї країни не повинна забезпечуватися за рахунок інших", брати до уваги "резонні інтереси та легітимні заклопотаності у сфері безпеки всіх країн", не розширювати військові блоки;
- припинити військові дії та уникати нової ескалації, підтримати відновлення прямого діалогу Москви та Києва, а мирні переговори за сприяння Світової спільноти – "єдиний вихід із української кризи";
- вирішити гуманітарну кризу на принципах нейтралітету та неупередженості без політизації питань, що виникають, і з ООН як координатора діяльності в зоні конфлікту, не обстрілювати мирне населення та сприяти обміну військовополонених;
- забезпечити безпеку атомних електростанцій та інших мирних атомних об'єктів;
- протистояти загрозі застосування ядерної, хімічної чи біологічної зброї;
- сприяти експорту зерна у межах т.зв. зернової угоди між Україною, Росією та Туреччиною;
- скасувати односторонні санкції, які вирішують поточні проблеми, а створюють нові;
- забезпечити стійкість виробничих ланцюжків та ланцюжків постачання, не політизувати світову економіку, допомогти подолати наслідки кризи в галузі енергетики, фінансів, торгівлі зернами та логістики;
- сприяти мирному відновленню в зоні конфлікту, в чому китайська сторона готова надавати допомогу.
Розбір документа почнемо з його назви, яка сама собою окремий сигнал. Воно називає війну в Україні "українською кризою".
У Києві категорично не приймають таке формулювання, вважаючи, що воно применшує факт агресії Росії. Загалом, одна тільки назва мала насторожити українську сторону. Але перейдемо до змісту.
Політолог Руслан Бортник у розмові зі "Країною" запропонував не називати пропозиції Китаю "планом".
"У ньому немає конкретних кроків, термінів виконання, прав та обов'язків сторін. Це концепція, набір принципів врегулювання, які можна навіть назвати універсальними. Китай використав ситуацію, щоб позначити свою позицію щодо шляхів вирішення будь-яких подібних криз", - сказав експерт виданню.
У свою чергу експерт-міжнародник Ілля Куса називає китайські ініціативи "скоріше ідеологічним меседжем, який підтверджує позицію, зайняту Пекіном рік тому", який, мовляв, не вплине на ситуацію в Україні.
І все ж таки українська специфіка враховувалася авторами цього документа.
Як писала "Країна", Китай по суті закликає переглянути основні підходи Заходу та України до цієї війни. З одного боку, Пекін закликає поважати суверенітет і територіальну цілісність країн та статут ООН, не згадуючи при цьому України, а з іншого, не ставить питання про виведення російських військ з української території, що є ключовою вимогою Києва, яка більш-менш підтримується на Заході. Без цього умови китайці пропонують розпочати прямі переговори між Києвом та Москвою (тобто без участі в них західних союзників).
До речі, і пункт про повагу до територіальної цілісності виглядає в даному контексті не так проукраїнським, як прокитайським. Тому що Китай має своє питання, пов'язане з цією проблемою - Тайвань. Міжнародна спільнота вважає його територією Китаю, але при цьому США та Захід вимагають від КНР не намагатися силою повернути цей острів собі та загрожує йому за такі спроби жорсткою відповіддю. І, таким чином, Пекін ніби ставить перед Заходом питання – якщо ви закликаєте поважати територіальну цілісність України, то чому ви не поважаєте територіальну цілісність Китаю?
Але повернемось до пропозицій КНР щодо України.
Пекін наполягає, що "не можна підливати олію у вогонь і накачувати протистояння", маючи на увазі, очевидно, постачання західної зброї Києву. Китайці закликають до скасування санкцій, що є важливим елементом покарання Росії за агресію.
Привертає увагу теза про недопущення забезпечення безпеки одних країн за рахунок інших. Це схоже на заклики Росії на переговорах із США та НАТО напередодні вторгнення, вимога надати гарантії неприйняття до Альянсу України. Виходить, що Китай пропонує знову повернутися до цього питання. Причому Пекін взагалі в черговий раз розкритикував принцип створення військових блоків і залучення до нього регіональних держав. Це важливо для самого Китаю, проти якого Вашингтоном також формується коаліція через різні блоки, наприклад, AUKUS (Австралія, Великобританія та США).
Єдине, що можна розцінити як попередження Росії у документі, - теза про неприпустимість застосування ядерної зброї.
Виправдані очікування
З урахуванням всього сказаного не дивно, що план зустріли прохолодно на Заході. Так, радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив, що в китайському плані для нього достатньо лише першого пункту, де йдеться про повагу до суверенітету всіх країн.
"Україна не нападала на Росію. НАТО не нападало на Росію. США не нападали на Росію. Це була війна вибору, яку вів Путін", - заявив Салліван у коментарі CNN.
За його словами, війна "може закінчитися завтра, якщо Росія припинить нападати на Україну та виведе свої війська".
Держсекретар США Ентоні Блінкен також заявив про нібито суперечливість пропозицій Пекіна.
"Ви знаєте, в китайському плані 12 пунктів. Якби вони серйозно поставилися до першого пункту - суверенітету, тоді ця війна закінчилася б завтра", - заявив Блінкен у програмі "Доброго ранку, Америка" телекомпанії ABC.
Китай, за словами держсекретаря, намагається всидіти на двох стільцях.
"З одного боку, він намагається уявити себе як нейтральну і шукаючу світу (силу - Ред. ), а з іншого - підтримує хибний російський наратив про війну", - зазначив Блінкен. При цьому Пекін, за його словами, передає невійськову допомогу Москві "через свої компанії" та "зараз розмірковує про військову допомогу".
До коментаря Блінкена і взагалі підґрунтя заяв про нібито можливі військові поставки з Китаю до Росії ми ще повернемося.
Мабуть, до найбільш різких заяв про план Пекіна варто віднести коментар генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Той взагалі заявив, що план Китаю в принципі не варто розглядати з огляду на близькість Пекіна до Москви.
"До Китаю немає великої довіри, оскільки вони не змогли засудити вторгнення Росії. І вони підписали угоду про безлімітну дружбу з Росією перед вторгненням", - заявив Столтенберг на прес-конференції в Таллінні.
Щодо України, то тут реагували в єдиному із Заходом ключі, але з різним ступенем дипломатичності. Так, глава парламентської фракції "Слуги народу" Давид Арахамія також звернув увагу, що Китай не закликав вивести російські війська за межі України, хоча у Пекіні заявляють "про необхідність поваги до суверенітету кожної країни". Водночас китайський представник утримався під час голосування за резолюцію ООН щодо української формули світу. А це знову ж таки підігравання Москві.
"Тобто (Китай - Ред. ) хоче, щоб ми вже сідали за стіл переговорів і про щось домовлялися, поки російські танки вбиватимуть наших громадян. Це неприйнятна позиція", - під час телемарафону заявив Арахамія, який, нагадаємо, очолював українську делегацію на переговорах із Росією на початку повномасштабної війни.
Президент Зеленський висловився дипломатично.
"Я не думаю, що це мирний план. Мені здається, що Китай просто висловив свої думки. Це добре, що Китай почав говорити про війну в Україні. Інше питання, що стоїть за словами", - заявив український лідер.
Він також додав, що у пропозиціях Китаю є думки, які він не поділяє, але є й ті, що підходять Україні (наприклад, щодо підтримки територіальної цілісності). І, мовляв, за цими пунктами варто працювати з Китаєм. В іншій відповіді на ту саму тему Зеленський був більш відвертим, заявивши, що якщо у плані немає пункту про виведення російських військ з території України, то такий план Києву не підходить.
Навіщо Пекіну був потрібен план
Навряд чи в Китаї не розуміли, яку реакцію на Заході та в Україні викличуть саме такі мирні пропозиції, благо Пекін наперед поділився напрацюваннями з усіма зацікавленими сторонами. Є кілька міркувань, навіщо китайці взагалі вийшли з такою ініціативою.
На думку політолога Вадима Карасьова, через рік після початку повномасштабної війни в Україні Китай з його нинішньою геополітичною та економічною вагою вже не міг "просто дивитися з боку за розвитком конфлікту, який набуває дедалі більшого масштабу". І його звернення у вигляді набору мирних пропозицій адресувалося, крім України, Заходу та Росії, "третім країнам", тобто тим, хто не став ні на чий бік у війні Москви та Києва, підтриманого США та союзниками.
"А Китай претендує на моральне лідерство, насамперед серед країн, що залишилися в таких умовах нейтральними. Розрахунок робиться на те, що Пекін виступає за мир, звинувачуючи при цьому США, що ті, мовляв, розпалюють лише конфлікт", - коментує експерт. ".
"Китайський план – це елемент глобальної – і в даному випадку ідеологічної – конкуренції між Пекіном та США. Пекін засуджує санкційний тиск, руйнування (внаслідок у тому числі санкцій) світової торгівлі, створення криз, що в сукупності нібито несе західна політика. Це робиться, щоб спробувати перетягнути на свій бік країни так званого глобального Півдня, для яких насправді китайський план і був написаний", - говорить політолог Бортник "Країні".
З цим пов'язана, як вважає експерт, серія заяв на Заході, що почалася напередодні оприлюднення пакету мирних пропозицій Пекіна і триває досі, що видно за заявою Блінкена про можливість військової допомоги Росії, яка нібито розглядається китайським керівництвом.
"Це спроба дискредитувати позицію Китаю, що є ходом вже Заходу в конкуренції з Пекіном за нейтралів і одночасно на підтримку західної єдності, якій, як вважається, загрожує миротворчий похід китайців", - вважає Бортник.
В Україні ж, за його словами, ставлення влади до китайських ініціатив буде як до "дипломатико-ідеологічної диверсії" проти втілення "формули світу" президента Зеленського, в основі якої лежить принцип капітуляції Росії.
У свою чергу, Ілля Куса вважає, що Китай, вирішивши "зайняти позицію моральної переваги", не хоче брати на себе зобов'язання, "залишаючи поле для інтерпретацій настільки широким, наскільки це можливо - про всяк випадок".
"Позиція "за все добре проти всього поганого" дозволить КНР продовжувати критикувати США, просувати свій наратив про "справедливий світ", згуртовуючи незахідні держави Півдня і Сходу, і при цьому не займати якоїсь надто вже відвертої позиції щодо України", - написав Куса на своїй сторінці у Фейсбуці.
Пекін, за його словами, і надалі продовжить "тримати дистанцію", "допомагаючи РФ точково та акуратно, зберігаючи її залежно і не дозволяючи Путіну швидко та розгромно програти".
Схоже трактування є і в оцінках західних ЗМІ.
"Китай не може допустити, щоб Росія програла, тому що тоді США зосередяться на ньому", - написав член Ради з питань політики в галузі закордонних справ Держдепартаменту США Хел Брендс у колонці для Bloomberg.
"Існують вагомі причини, через які Китай не хотів би бути втягнутим у війну – такі як страх міжнародного засудження, подальша шкода відносинам з Європою і схильність до санкцій США. Тим не менш, є одна дуже вагома причина, через яку Сі все ж таки може втрутитися: він не може допустити, щоб Путін програв.Росія, яка вийде з цієї війни злегка ослабленою, ізольованою на міжнародному рівні і, отже, більш залежною від Пекіна, не така вже й погана з погляду Сі. Росія, яка постраждала так сильно, що навряд чи може вважатися великою державою, представляє велику проблему, тому що дозволяє США зосередитися на Пекіні... Ще гірший для Сі сценарій, за якого військова поразка веде до політичної дестабілізації в Москві, потенційно роблячи китайсько-російське стратегічне партнерство — єдина відповідь Китаю на глобальну мережу альянсів, які має Америка, - жертвою путінської незакінченої війни ", - написав він.
Якою буде реакція Китаю на неприйняття і навіть осуд його плану, зараз інтрига. Чи він, наприклад, тепер постачатиме зброю Росії чи якимось іншим чином показуватиме, що неправильно було її план відкидати.
"Чи почнуться якісь гібридні дії, наприклад, розгортання військових частин десь, або Північна Корея раптом захоче брати участь у відновленні Маріуполя. Китай грає в довгу і, напевно, підготував план реагування на очікувану відповідь на свої ініціативи. Але відповіді його явно не буде поспішним", - вважає Бортник.
Можливо, таким вважають приїзд в найближчому майбутньому китайського лідера Сі Цзіньпіна до Москви. Не виключено, що зусилля Вашингтона натиснути зараз сильніше на Китай звинуваченнями в готовності допомагати Москві пояснюються міркуваннями, якщо не зірвати цей візит, то хоча б запобігти наданню відчутної військової допомоги Росії.
